Інна Степанюк

Українська
Асистентка кафедри соціальної та практичної психології Житомирського державного університету ім. Івана Франка
Ідея моєї поїздки бере свій початок із міжнародного семінару «Підготовка та діяльність фахівців у системі інклюзивної освіти», який проходив на соціально-психологічному факультеті Житомирського державного університету ім. Ів. Франка. Тоді, у жовтні, до нас завітали фахівці ГО «Спільнота «Лярш-Ковчег» Володимир Станчишин та Олег Чихарівський (м. Львів), які і розповіли про унікальний досвід роботи з дорослими, які мають розумову неповносправність. На запрошення приїхати до Львова та познайомитися ближче з їх організацією я погодилася відразу (це є мої наукові розвідки та проблема, яку я вивчаю) і почала готуватися до поїздки. Слід зазначити, що Лярш – це Міжнародна Федерація 140 християнських спільнот, які творять особи розумово неповносправні та їхні асистенти, проживаючи разом в невеликих домівках у 37 країнах світу (з сайту http://www.larche-kovcheh.org.ua/). ГО «Спільнота «Лярш-Ковчег» (м. Львів) є єдиною в Україні, яка входить до Міжнародної Федерації спільнот Лярш. Впродовж тижня я проживала в Будинку підтриманого проживання для людей з розумовою неповносправністю Спільноти "Ковчег" разом ще з трьома асистентами та трьома друзями (так називає молодь Ляршу осіб з розумовою неповносправністю). Спочатку важко було уявити, як чином функціонує такий Будинок, але потім секрет успішного життя всіх разом виявився надзвичайно простим: асистенти-молодь разом з друзями створюють там справжню сім’ю, де кожен почувається як удома. Не дарма кажуть, що все геніальне є простим. Ось ця простота криється в тих людях, які працюють з дорослими з інвалідностями, та проявляється в їх любові, повазі, рівності та терпінні до них. Окрім роботи в будинку, я ще мала чудову можливість кожного дня відвідувати різні творчі майстерні. Спільнота Лярш-Ковчег об’єднує людей з розумовою неповносправністю, асистентів та волонтерів на п’ятьох денних програмах-майстернях (з сайту http://www.larche-kovcheh.org.ua/pro-nas). Зокрема, це такі майстерні: «Усмішка», «Знесіння», «Мрійники», «Бджілки» та «Назарет», де асистенти разом з друзями виготовляють свічки, мило, вітальні листівки, вироби з бісеру та вовни, а також займаються ткацтвом, вишивають стрічковою ниткою та працюють в столярному цеху. Основна ідея майстерень – працювати Разом пліч-о-пліч з друзями, ділити Разом з ними їхні радості та переживання та бути Разом справжньою родиною. Мабуть, ще довго я пам’ятатиму як разом з Ганнусею ми нанизували бісер та робили намисто; як з Андрієм виготовляли мило та як він мені намагався детально пояснити весь процес виготовлення мила та ще дивувався чому я про це нічого не знаю та ще багато моментів, які дозволили мені по іншому подивитися на світ. Останній день перебування у Львові виявився для мене приємною несподіванкою, оскільки мені випала унікальна можливість познайомитися із співзасновницею Ляршу в Україні Зенею Кушпетою, а також побувати у Львівському міському центрі реабілітації «Джерело» http://www.dzherelocentre.org.ua/. Центр реабілітації тісно співпрацює із ГО «Спільнота «Лярш-Ковчег» та складається із кількох відділень: «Відділення розвитку дитини», «Школа-садок» та «Клуб активної молоді». Спеціалісти центру «Джерело» надають можливість дітям з особливими потребами розвинути їх здібності, побутові і соціальні вміння для найбільш повної інтеграції в життя суспільства за допомогою прогресивних методів навчання, фізичної, психологічної та соціальної реабілітації. Очікування, які я мала до поїздки не лише виправдалися, але я побачила те, що не очікувала побачити - країну Любові, Надії, Терпіння та Віри. Я їхала з метою допомогти та бути потрібною друзям, а виявилося навпаки. Друзі змінили мене. Важко описати ті зміни, оскільки криються вони десь в глибині моєї душі. Сподіваюсь ще не раз повернутися в цю країну Любові, Надії, Терпіння та Віри, яку називають «Спільнота «Лярш-Ковчег».